Становище країн після Першої світової війни (Друга Річ Посполита,Чехословаччина) (ЕГЭ по истории)

1.Після Першої світової війни Польща почала створювати власну державу

2.Лідер цієї держави-Юзеф Пілсудський

3.Претендували на Західну Україну (Мала Польща)

4.В 1919 Польща була вимушена підписати "лінію Корзона"(отримувала не всю Західну Україну)>ще більший конфлікт з ЗУНР

5.1920-конфлікт з Радянською Росією і Юзеф підписав Варшавську угоду з УНР Петлюри

6.Польща програла Росії і в 21р. підписано Рижський мир,за яким Лівобережжя відійшло до Росії,а Західна Україна-полякам.

7.Польща прийняла нову Конституцію (парламентська республіка +президент)

8.Прем'єр-міністром був Владислав Грабський,який в 24р. провів грошову реформу (польський грошовий) на адміністративну реформу.

9.26 р-Юзеф зробив переворот,став диктатором,встановив режим санації (оздоровленн),а саме не національна асимиляція України,а державна.Територія Волині стала "колискою польського порозуміння".

10.29р-економічна криза

11.30р-через невдоволення українців (бажання вийти під пали вбивства) оголошується політика пацифікації (умиротвореня) тобто асиміляція українців,гоніння,арешти,репресії.

12.35р.-прийнято нову Конституцію,помер Ю.Пілсудський

Чехословаччина

1.28 жовтня 18р.-створено Чехословацьку Республіку

2.листопад-Національні збори проголосили Чехословаччину - республікою. Обрали президентом Томаша Массарика

3.До складу ввійшли:Чехія,Словаччина

4.чехи-8 млн,словаки-2 млн,німці-3 млн,українці-0,5 млн

5.Уряд Чх-чини обіцяв автономію,але не виконав

6.Закарпаття=Закарпатська Україна=Підкарпатська Русь=Карпатська Русь

7.Населення не відчувало сильної національної дискримінації

8.Президента обирали на 7 років і він очолював уряд,який складався з сенату і Палати депутатів

9.лютий,20-Національні збори прийняли Конституцію(демократичні свободи,рівні права,єдина Чехословацька нація і т.д.)

10.23 р-країна вийшла з економічної кризи і в політичні життя

11.5-ка лідерів чеський партій

12.Модернізація-політина асиміляція українців Угорщиною

13.Глибока криза в кінці війни, піднесення антивоєнного руху