Чому кохання вічна тайна? (Сочинения на Украинском языке)

Кохання — дуже складна і загадкова річ. Його дуже складно зрозуміти, ніколи зарання не дізнаєшся хто тобі сподобається, і в яку мить ця людина стане для тебе чужою, бо, як кажуть, серцю не накажеш. Воно робить з людьми незрозумілі речі: змінює характер, підштовхує на, такі собі, подвиги, змінює пріоритети, а найголовніше — дає нам новий сенс життя і надає йому якогось особливого подиху.

Таку поведінку ми можемо спостерігати у творі М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», де головний герой повісті Іван втрачає голову від красуні Марічки з ворожої сім‘ї його рідні. Іван за недовгий час змінює пріоритети з сім‘ї на красуню Готинючку. Вона неначе надає йому нових сил, додає якихось барв в його однотипне й нудне життя на селі. Марічка є його музою, яка надихає Івана на музику.

Коли він з нею проводить час — ніби забуває про всі турботи і незлагоди, наче переноситься у якусь чарівну країну, де все добре.

Але є й зворотній бік монети. Авжеж через такий ефект, який справляє на нього Марічка і час проведений з нею викликали прихильність до її особи, він не хоче її втрачати та бажає проводити з нею кожну мить життя, тому отримує дуже сильний удар, коли вона помирає. Це буквально збиває його спантелику, і разом з дамою його серця він втрачає ті барви і натхнення, що дарувала йому Марічка, і залишок його життя він проводить сумно. Хоч Іван і одружився на новій дівчині, але то було вже зовсім не те, не було тієї іскри, що була при Марусі, йому байдуже на зраду Палагни, її відношення до нього, чудово видно, що він одружився тільки «тому що потрібно». Можна вважати, що Іван і помер через своє кохання, він йшов за Марічкою в саму гущу лісу, хоч і чудово знав, що то не його серденько, а Нявка лісова, але почуття перемагають здоровий глузд і він помирає від неї.

Ніяке інше почуття не може так впливати на людину та її роздум як кохання, і не зрозуміло чому, це неначе магія. Кохання є самим чарівним почуттям, але в той де час одне з найнепередбачуванним і безжалістним.